Ми часто сваримось, я знаю…
Та вже не можу я терпіть,
Моя душа летить до раю,
А може в бездну у цю мить.
Не хочу жалю чи страждання
Цим вчинком я тобі завдать,
Ти скажеш: «слабый», я не сперечаюсь,
Бо вже не в силах все це подолать.
Були і гарні в нас моменти,
За що я дякую тобі!
І не хотілось тоді вмерти,
А навпаки лиш жить, творить…
Твоя любов мене так окрилила
Й вона ж обрізала крилА.
І ти сама любов в мені відкрила
Й занапастила ти іі сама…
Ні в чому не виню тебе сьогодні
Ти є така, яка ти є,
А я поринув в тебе, як в безодню,
Й повірив в те, що все моє…
Любив, люблю й любить я буду
Тебе одну, ти є моє життя!
Як жаль, що не побачу чуда
Народження я нашого дитя…
А ти живи, радій навколо всьому
І полюби, бо цього варта ти…
Надіюсь, що «новий коханий»
Достойно буде ношу цю нести.
На цьому все… Якщо мене згадаєш,
то я надіюсь з посмішкою на устах,
Але ти знай, що я спостерігаю
З любов’ю й ніжністю на небесах…
Мирослав Самойло
