Міграція

Їй зав’язали бантики в волосся,
Вона всміхалась, боязно іти,
Тремтячі руки думку не попросять
Залишити у стані самоти.
Рожева сукня,
Мережива латаття,
А там видніється чорна полоса
Це та мотузка,
Лялечки прокляття,
Тавроване у лялечки сльозах.
Її ведуть закони і стандарти,
Вона сліпа, у неї поводир,
Рум’яні мрії зруйнували жарти,
Скорення тепер орієнтир.
Взяли за честь,
Вклали на коліна,
На язику молитва не богам,
Це ляльководам,
Що забрали «вільна»
Й подарували «зручна і жива».
Удома страшно й вічнії вогні,
Удома гуркіт і будують храми,
Удома лялечки сховалися в землі,
Удома словом зашивають рани.
А тут чуже,
Тут все ціпкі кандали,
Що змушують розбитися кришталь.
Тут ешафот,
Бурштинові вандали
Перетворили діамант у жаль.

Isa