Мій дім – моя душа,
Тут народилась я, жила.
Проживши одинадцять років,
Я й уявити не могла…
Що хтось колись зламати дім мій може,
Що щось колись горітиме до тла.
Душа моя, і дім мій також просить,
Робити все можливе треба зараз…
Бо "потім" вже не повернути,
Ні дому, ні душі і не життя.
Лиш вітер підіймає спогади,
З минулих тих моментів, в яких я прожила.
Альбіна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
