Ми з тобою, як ті пташки.
Ти – яструб із незламним духом,
а я ж – фенікс, який згорає від кохання до тебе,
щоразу відроджуючись з попелу, коли твій погляд торкається мого серця.
Ти – мій вітер, мій шлях, моя висота.
Увесь попіл згорілих крил – це погляд твоїх очей,
дотик твоїх рук, слова, які підпалюють мене.
І відроджуюсь я – твоя пташка.
Пташка, яка пролетить з тобою все життя,
пройде всі випробування, що подарує доля.
Я – пташка з безперервними мріями,
з відчуттями, які перетворюються на шторм.
А ти – той, хто завойовує його,
і шторм стає штилем…
Пташка
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
