Мінливе щастя

Настільки були заможними,
Собі навіть не уявляли!
Коштовних речей скільки мали,
Тих, що простими вважали…

Пізнали, коли загубили,
Дрібниці, життя що складали.
Природніми вчора здавались,
Розкішшю зараз стали.

Насправді як мало потрібно,
Щасливими щоби бути -
Оселя і рідні поруч,
Тривогу, щоб просто не чути.

А світло яким стало дивом!
Мов магія сил невідомих,
Якщо всю добу безперервно
Лампа горить удома.

Те, чим ми щасливі сьогодні,
Для вчора мов траурна меса.
А мир, що був вчора природнім,
Сьогодні примара небесна.

Банально між нами лунало,
Якщо ми бажали миру.
Сьогодні ми всі відчуваємо:
Бажання це конче важливе.

Ми інші, і інші бажання
Сьогодні всіх нас визначають.
Банальності нашого «вчора»,
Як щастя для завтра сяють.

Війна щастя нашого «вчора»
Пітьмою своєю накрила.
У щастя, що завтра в нас буде,
Інші вже будуть крила.

По-іншому будемо бачити
І щастя, і світ навкруги.
І буде нас важко сприймати
Всім тим, хто не жив у війні.

27-12-2022