Міраж

Спека, пустеля, немає води.
Ноги грузнуть в піщаних дюнах,
Бідні лами, бідні верблюди,
Тут виживають тварини, не люди.
Піщані бархани так ваблять до себе,
Хтось каже,, Попореду річка і пляж",
А ще й від термітів – зуде й шкребе.
Та інший мовить,,Це лиш міраж,
Ще воду ми довго будем шукати.
Треба трохи перепочить,
А сонце шкварить, скажене, прокляте,
Ляжем під пальмою трохи спочить,
А думка пульсує: хоч ноги б вмочить".
Та скільки іти їм- ніхто не знає,
Страждають верблюди, страждають лами,
Страждає від спеки земля.
І кожна тварина від спеки вмирає,
Дай краплю води, хоча б з гілля…
nezabydka