Місто Марії
Маріуполь – місто мрії.
То море, площі, Драмтеатр,
Бо місто те святой Марії
І знають всі там кожен метр.
Але так було не завжди,
Точніше до рокового дню.
Ти залишися назавжди
Таким, коли був без вогню.
Тепер вже так…
Маріуполь… Одне лиш слово.
А слово має стільки болю…
Це ніч, коли орда раптово
Спотворила твою щасливу долю.
Увірвавшись витягла зі сну,
Розриви бомб і спалахи жахливі.
Не дала зустріть Весну,
Де ми разом і ми щасливі.
А люди тихо й мирно спали,
І раптом місто зночі ожило.
Та навіть думки не гадали,
А зло навкруги обвило.
Кругом бої, летять снаряди,
«Трьохтонні» падають із неба.
Чому, чого заради?
Яка у вас у цьом потреба?
Але та орда мабуть не знає,
Що місто – сталь, хоть спалахає
І втрат важких вона зазнає,
Бо там АЗОВ собою закриває.
Я знаю, це тяжко й страшно.
Але нехай всі знають:
Допоки воїни безстрашно
Тримають місто, виживають,
Маріуполь – Україна!
Була і буде солов‘їна.
Непотрібний папірець
