Туман-мрякою, повні чергуються
Без сезонного періоду, довгі ночі
Та повні вікон світла мрій!
‚
Та шкірою з пронизливого пару
Важкого всім грудям
Кожній істоті, всюди!
,
Вкриті Духом Ледохмаром
Котрий в полон поглинув все!!!
Бачиш ??? Всюди!!!
‚
Помітний ледь видніється
Колір од полум’я
З вікна високого бетонного куба
,
Там віск бджолиний топиться
Та віск тече не для тепла
Не для питань
– Хто тут? Я сам???
,
Тече для пісні солов’я
Котрий на світло лиш щебече
– Щебече? То не гаси, хай пощебече!
,
Обледенілі з’являються риси
Огорнутих, Духом, будинків-привидів
Там де ті мрії у вікнах світяться
,
З істинним смаком посмаку
Пізнаної само – потрібності
Стоять сталеві од бетону гріються
,
Чи їм самотньо ?
Чи кохаються ?
А ти, з бетону чи сталі ???
•
24:01:23:02:30
Lvivskiy≈Andriy