Я до мами звертаюсь, та мами – нема,
Лиш у серці моєму її теплота.
А біль, мов вогонь, не згасає в мені,
Він ятрить і палає багато днів.
Чекаю дзвінка, та мовчить телефон,
А в серці лиш тиша і смутку полон.
Її вже немає, і час не вернуть,
Лиш біль і спогади в серці живуть.
Лишилася тільки могила одна,
Та пам’ять, як нитка, жива і міцна.
На фото – обличчя, що сяє теплом,
А в серці залишилася вічна любов.
Як важко без мами по світу іти,
Як порожньо жити, без її доброти.
Та знаю, вона – у небесній долині,
І береже мене у кожній хвилині.
Аксенія Кучмук
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
