Світ завмирає, Місяць у повені…
Відблиск зірок з висоти…
Вже заховалися сонячні промені,
Ніч засвітила вогні…
А на горбочку під вічною сосною,
З інеєм сяють сніжки…
Переливаються в райдузі Всесвіту,
Тішаться очі мої!
Тиша… самотньо…я в невагомості…
Лине, лиш шепіт вітрів…
Дивне сплетіння в моїй підсвідомості,
Чути пульсацію жил…
Трепетним ритмом серце зривається,
В чакрі завмер холодок…
Вчора, колишнє…усе забувається –
Від мерехтіння зірок…
ND♥️
Надія Холод (ND)
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
