Навпроти люстерка я сиділа,
І роздивлялася довкруж –
П’янка весна дала ці крила,
На хвильку лиш очі примруж-
І ти побачиш два світИ:
Один це- театр і є лицидії,
У кожен з них , ти боїшся ввійти,
Вони тепер твої суховії.
А другий – кав’ярня і вірні друзі,
На столі філіжанка чаю,
Схопилась за трубку- дзвонити подрузі,
І спогад сплива: буяння розмаю…
Ти лиш достоту розплющ очі,
Зніми вуаль зажури-
Поглянь, як струмок дзюркоче,
Всміхнись, хай зникне усе похмуре.
Цей світ манливий і загадковий,
Кличе тебе усюди:
А ти ж – художник, лише початківець,
Малюй свої власні етюди!
nezabydka
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
