Я все пам’ятаю, душа пам’ятає, таке не можливо забути, уявити все те що це наяву , але ти змогла спростувати нашу стобою частинку кохання.
Кохання без крає, безмежне, чисте й палке , але виявляється лише в соло каре.
Надія живе, але розуміє, що час швидкоплинний і вже нічого не змінить. Навіть в тому випадку дуо зіграє рояль. Тих почуттів більше ніколи не буде. Не буде довіри, не буде кохання, лише жалюгідне бажання плоті. А душу вже ніхто не наповнить. Дякую за все кохана! …
Богдан Миколайович
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
