Вони ідуть, їх душі відлітають
А ми з душею та спустошені лишилися
Вони нас ангелом з небес оберігають
А ми лиш просимо, щоб вони нам наснилися
Вони пішли і не спитавши згоди
Невчасно, недоречно, навікИ…
Лишають нам, тільки про себе спогад
Про кращий час, в ті прожиті рокИ
Йдуть назавжди, а ти живи як хочеш
Збирай розбите серце по шматках
Так пролітають потім дні і ночі
Ховаючи свій біль по закутках
Життя триває… Голос поряд чути
І ми живемо це мирське життя
Але ніколи ми не зможемо забути
Тих рідних серцю, що пішли у небуття
✍️Автор: Лілія Ходус
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
