Час простий і нездоланний,
Голод, холод, серця щем.
Знову зачиняю ґрати:
"Назавжди", — кричу тепер.
Що за явище негоди
Буревій та дощосніг —
Заміта у лід пороги,
В снах прокурених моїх.
Аж опісля зостається —
Пріле листя і трава.
Чую ніжний трепет серця,
Й натепер ти не моя.
Час простий і нездоланний,
Голод, холод, серця щем.
Знову зачиняю ґрати:
"Назавжди?" — Шепчу тепер.
Антон Шаталов
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
