В тумані часу, крізь віки й століття,
До минулого путь, веде дивна світлиця.
Де літа сплелись, мов кольорові нити,
Вертаємось додому, крізь вічність відновим сиття.
В очах спогади, наче зірки на небесах,
Відкривають дорогу у казкові пастельно вечори.
Минаємо літа, неначе старовинні листи,
На шляху до минулого, знову знаходимо себе в історії.
Верблюд часу несе нас долею мандрівника,
Співає вітер пісню про минуле, немов дзеркало чарівне.
І там, в минулому, як у сакральному храмі,
Доторкнемося до того,те що було, але завжди буде в нас.
Так, повертаємось, назад, крізь простір і час,
На крилах спогадів, як кольоровий фейерверк.
Серце бʼється в такт великому ритмі,
Де оминаємо минуле, і лишаємося завжди справжніми.
Павелко Михайло
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
