Кожного дня, не помічаючи себе,
Ти не відчуваєш холод, створивши його
Створивши усе, що вбивало мене.
Я живу поміж уламків, де кожна секунда – рана,
Де кожну хвилину смерті, це мої клітини мертві,
Твоє хоббі тісно звʼязане з водою,
Лити холод на замерзлі руки, це буде краще всього.
Я вбиваю цвяхи в серце, щоб воно не розлетілось,
Обіймаю тіні, думаючи що це ти.
Ілля
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
