Кораблик дитинства життя течія
Давно віднесла ген за обрій,
Як вітер промчала юність моя,
Вже й зрілість стоїть на порозі.
Зів”януть літа, мов трава споришу,
Птахами полинуть у вічність.
Питаєте що по собі залишу?
Народжені серденьком вірші.
2015 р.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
