Настане день – мене не стане

Настане день – мене не стане

Настане день – мене не стане,
В моїй кімнаті вже пустій,
Все той же стіл, те ж ліжко вбране,
Та образ давній і простий.

Метелик буде залітати,
В своїм барвистім убранні,
В віконце сонце заглядати,
У золотому жупані.

Той самий ліс, ріка таж сама,
Поля безкраї вдалині,
І кольорів яскрава гама,
Веселок перших навесні.

Те ж небо буде над землею,
Той самий місяць в вишині,
Й зозуля сиза над стернею,
Куватиме роки земні.

Життя не зміниться ні трохи,
І буде далі собі йти,
Зміняючи земні епохи,
Руйнуючи чиїсь мости.

Все буде так , але без мене…
Із сумом написав цей вірш,
Свій час назад вже не повернеш,
Й не проживеш його ти більш…

(за мотивами вірша І. Буніна)

Шевченко В.М.
08.08.2024 р.
Василь Шевченко