Алея парком…сутінки гуляють.
Цвірінькають десь високо птахи…
Без нього вона ще раз помирає.
Злетіло ехо йойкотом в ліси…
Рапсодія любові попрощалась.
Вже промайнули дні, ввійшли у тінь…
Єдина помилка навіки роз’єднала.
Полинули чуття у далечінь…
Та сама лавка – досі з іменами.
Не зруйнував їх підписи час літ…
На тому ж місці посидить, так само,
Всміхнеться гірко – вічності привіт…
А ось фонтан, де забажали щастя.
Дзвенить струмок життя…це, наче сон?
Він обернувся, щось відчув…аж раптом –
Биття сердечно-стрімке, в унісон!
Хіба буває таке диво десь на світі!?
В той самий час, в той день, як у кіно!
Він вирвав з клумби усі білі квіти.
Настояне кохання, як вино.
Надія Холод (ND)
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
