В душі у кожного із нас
Були думки уже не раз
Навіщо я родився тут
І який дали мені маршрут
Звідкіля життя прийшло
І як довго сюди йшло
З яких просторів і світів
І де начало всіх життів
Як я маю тут прожити
Мабуть маю щось зробити
Якщо я тут, то це вже знак
Що живу не просто так
В цьому просторі буття
Не дарма ж родився я
Ми з тобою як піщинка
Не значна, але частинка
І ми приносимо в цей світ
Кожен з нас окремий слід
Не сумуй що із-за турбот
Не досягнув крутих висот
Тебе Всевишній тут створив
Щоб ти і інших заводив
І десь тихеньким силуетом
Ти пройдеш поряд з поетом
І щоб від образа твого
Ти би змусила його
Написати вірш чудовий
Який би потім став відомий
Про незнайомку із села
Що його з розуму звела
І про його хороші згадки
Читати будуть ще нащадки
І щоб художник тет а тет
Намалював би твій портрет
І скрізь віки твоїй красі
Лиш насолоджувалися всі
Монну Лізу теж ніхто не знав
Коли її Да Вінчі малював
Але скрізь століття, світ цілий
Її не бачив лиш сліпий
І не важливо хто ти є
Поет, Лікар, Конферансьє
Скажи гордо я людина
Світу нашого частина
І по правилам творця
Йдемо до самого кінця
І кожен вибравши свій хід
Свій залишить в світі слід
Ігор Лівак
