Наші долі вже вишиті болем,
Кожен день ціла низка тривог-
Наче йдеш замінованим полем,
Сам собі і сапер ти, і бог..
І щоночі не спиш ти до ранку,
Бережеш ти мій сон від орди,
Я ж щоразу чекаю світанку
Щоб почути твій голос.. І йти..
Йти у клопоти вся з головою,
Між сирени виттям, щоб творить,
Щоб встигати і жити, й кохати,
В буднях страшних, щоб себе не згубить..
Новий день, на канві наче хрестик,
А який – то лише почуття..
Головне – щоби нитка не рвалась,
Щоби гладко лягала на полі життя.
Зустрічі наші, мов нитка червона
А розлуки – то чорне шитво..
Наші долі вже вишиті болем..
Та кохання на двох в нас одно.
Головчук Світлана ( Passarinho)
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
