на кожне 3те «так» є своє 4те «ні»

ми з тобою не станемо близькими.
ти не зрозумієш мої жарти, в яких
я намагаюсь висловити свої думки,
ховаючись за тінявою сорому.
не зрозумієш чому я все ще вдома,
а не поїхала десь там,
у пошуках свободи.
ти не відчуватимеш мене,
не помітиш смуток і мовчання.
не слухатимеш безупинний
водоспад тривожних мислень,
безбарвних повсякденних бачень
не грітимеш мої холодні руки, не перевірятимеш долонями
температуру лоба, не торкатимешся
носа, щоб відчути чи є холод.
побачивши мене у будь-якому
нетверезому стані, не спитаєш
чи втомилась я і для чого тікаю.
не будеш слухати мої співи, розуміти мої вірші або спроби
до їх написання.
не шукатимеш мене у натовпі,
не дзвонитимеш вночі розповісти жарти.
ти не будеш мовчати поряд, коли не маю сил балакати.
на вряд приїжджатимеш
побачити на декілька хвилин,
проводячи додому.
скептично оціниш бажання бути слабкою,
бо втомилась себе боронити.
сміятимешся з того, що я труслива, що не хочу бути вдома.
і що мій справжній дім — це не якийсь будинок.
не даш змоги прояву почуттів,
вибуху емоцій та нестримному
риданню.
не триматимеш мої руки, коли
захочу завдати собі шкоди або
коли буду щиро посміхатися.
не захочеш зрозуміти, чому я
всюди втомлена і з сигаретою.
ти — поверхневий, поки я завджи була глибока.
ти не почуєш, поки я завджи
повторюю.
ти не захочеш більше ніж краса
та тупі жарти,
ти не побачиш мою втому.
не зрозумієш, що я витрачаю час на безглузді бесіди,
з наміром знати щось рідне,
бо ми з тобою різні.

стрингер