Все так змінилось…
Вона закрилась…
За барикадами душа…
Коли та іскра, ще трохи тліла –
Не здогадалася сама…
Далекий космос ховає простір…
Він розділив їхні світи…
Колись раніше було все просто –
Не оцінили можливості.
А може треба, а може досить?
Сумні зітхання…минали дні…
І тільки місяць й небесна зірка
Гуляли вільно в нічній пітьмі…
І знову ранок…
Проснувся простір:
Обійми сонця, то світла мить…
На крилах вітру, з легким привітом
Чарівний спогад, як сон летить.
ND♥️
Надія Холод (ND)
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
