На морській хвилі

Себе впізнаю поміж хвиль у морі -
Сильних, глибоких і слабких, мілководних.
Різна буваю і в щасті, і в горі.
В житті - так багато течій підводних.

Зверху хвильовий рух води - за хвилею,
А от внизу, чомусь - проти.
Ззовні здається, змирилась вже з долею.
Душа ж пам'ятає, як боролась супроти.

В море впадають множинні ручаї.
Їх прісна вода - завжди над морською.
Нікому не взнати справжні думи мої,
Як злітала до хмар й обіймалась з журбою.

Морська стихія - красива й страшна.
Всі нею милуються і її ж бояться.
Троянда - колюча? А, може - мила, запашна?
Які люди стрічаються, такі й сни сняться.

Хто бачив море в спокої й у велику грозу,
Нічний відблиск того місячного сяйва?
То я - на вершині, то - знову внизу.
То - сильна, мов граніт, то - спокуслива.

Пливуть кораблі поміж бурних хвиль в морі.
Їх радо стрічають і проводжають.
Я на хвилі внизу чи вверху у воднім просторі?
Мовчу... Небеса, що над ним, це знають.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко