На новини 23.07.2023

Ніччю побачив - обстрілюють Одесу.
Але куди? Напевне бʼють у порт.
Зранку прокинувся. Були домашні справи.
Пізніше прочитав попали у собор.

Горе вірян, розгубленість у віри,
Емоція: «Як взагалі таке Б-г допустив».
Потім розсудливість, спокійне сприйняття -
«Раба рукою для чогось він зробив»…

Передивився всі уважно фото.
Поцокав язиком, прокляв росію.
Потім подробиці щоб всі пізнати
Перечитав українські новини.

Потім російські. Там все іде по плану.
«Усі ракети попадали лише в ціль,
А те, що рознесли центр Одеси,
Так то, насправді, ППО обстрІл.»

А потім знову йшли домашні справи.
Новини, справи… так і йшов день весь.
Війна, якщо у місті не стріляють,
Наче і не в країні, наче десь…

Втрати будівель, історичних памʼяток
Вже не рахуєш, тільки кількість жертв.
Але і жертви вже не так сприймаєш.
Війна вселилася байдужістю у нерв.

Навіть новини про війну дивними стали:
З рекламою межують казино,
Із політичною якоюсь маячнею,
І, зазвичай, «росія йде на дно»…

Про контрнаступ вже ніхто не каже.
Застрягли. Всі вже визнають.
Але не зупиняють, смертю тягнуть.
Як правильно? Немає сил збагнуть.

Кажуть, запізно отримали ми зброю,
Що росіяни закріпитися змогли,
І що тепер все буде дуже складно.
Не бачить швидкого ніхто кінця війни…

Розмазали Одеси горе по новинах
Росія, Україна, особисто я.
Бруд! Відчуваю бруд на совісті моїй.
Не розумію тільки, чи моя вина?..

Вночі в російських прочитав новинах,
Що фронт на півночі вони прорвали.
Наші мовчать. Тому, як зазвичай,
На фронт той написав: «Як в Вас там справи?..»

Що відбувається, немає розуміння.
Здається мозок плаває в лайні.
До речі! Мало не забув! Подяка Бену Уоллесу,
Що таким чином вихідні пройшли…

24-07-2023