На руїнах фантазій і марних надій
Я буду збирати шматочки себе.
В усьому житті я лише лицедій,
Що вдало приховує місце слабе.
Ось розчинився намальований світ
Та впала завіса захопливих дум.
В країні уяв має бути ліміт,
Інакше країну уяв опановує сум.
Варто лишити всі гадки старі
На могилах несказаних фраз,
Бо думками я досі десь там і тоді,
Коли усі миті пливуть тут і зараз.
Еліза Уінд
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
