Я йду. Мене кличуть. не плач.
За всі негаразди пробач.
Та я вже не можу так жити,
коли немає чим крити.
Любов – то злодійка ще та.
Може завдати нестерпних ран.
Але я все ж піду на таран.
Щоб всі казали: " Вона – саме та".
Я хочу й буду прямою.
Нікому не віддам свою зброю.
Буду міцно стояти на волі,
Щоб відбивати м’ячі долі.
Інна Ковбій
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
