я знайшла тебе на маренних небесах
у очах твоїх дзеркальних – морозний страх
в них я угледіла свою дивну смерть
пройшовши крізь п’яні ігри нанівець
підійшовши я до твоєї твоєї блідої шкіри
порахувавши неквапливо твої осінні ластовиння
ти вкрала погляд мій у небесні діри
кинувши назад на землю біля річки
річка протікала по горах розчарувань
а сама була моїми перлинними сльозами
за всі роки падали сюди перлини
доки моя душа блукала по долині
я обіцяла собі більше вгору не літати
та я народилась, щоб простори шукати
я ж бо орел, невже мене із дому виганяють,
з небесних хмар зимових, що зникають?
отак й серед орлиних душ – здавалося б,
а знаходиш смерть, а не долі радість
а часом, серед туману знаходиш життя
де сама вічно загублена доля моя.
valkyrie/akkosia
