Небо

Секстина
Небо спалахнуло знов загравами,
Малювало вечірню красу ,
Смужки всі були яскравими:
Червоними і золотавими,
Рожевими й блакитними,
Ранковим сонцем вмитими.
Небо спалахнуло знов загравами,
Розплітало з листя косу.
Крони дерев червоніли,
Пурпуровими стали кущі,
Річка блакитна блищала,
Зірка весь світ осявала.
Крони дерев червоніли,
Земля ж чекала дощі.
На купині спали жабки,
Туман оповив очерет,
Верба схилила гілкИ,
Заснули навіть бджілки.
На купині спали жабки,
Вечір ховав від нас цей секрет…
І крадькома йшла ніч,
Одягнувши пурпуровий берет…
nezabydka