Мені хочеться стати небом над твоєю головою,
Такою різною та неповторною,
Щоб ранок й вечір милувався мною,
І навіть якщо стану на мить грозою.
Щоб кожен раз, коли на душі важко,
Ти розглядав мене на полі ромашок,
Щоб кожен раз, коли ти будеш почуватися щасливим,
Моє небо здавалося тобі чистим та білим.
Щоб кожного разу, коли заплутався в думках,
Я змивала їх теплим дощем,
Щоб ці крихітні краплі зупинились на губах,
Які колись шепотіли сотні поем…
Ти мені завжди розказував про небо,
Що воно для тебе буде вічним,
Мені б так хотілося знову почути цю поему,
Та наш кінець виявився епічним…
viadin
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
