Небо — мамина чорна хустина
зі слідами несплаканих сліз…
Понад містом печаль – "Кача" лине,
пролетіло життя під укіс.
Тільки жити і жить – молодому,
що ті роки — за тридцять… Чи час?
Повернувся до рідного дому
син і ангел — героєм для нас.
У холодні, ворожі окопи
осипається смерть з вишини.
Світ воює руками холопів,
бо того захотіли пани?
Мілітарні панів замороки —
з жиру бісяться ситі мішки.
Людство вчило погано уроки,
і тому потерпає віки.
Сум, плачі сотні років тривають,
нескінченна іде боротьба…
Знову мами синочків ховають,
ці – безцінні скарби, у гробах…
20.01.2023
Олена Богуцька
Олена Богуцька
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
