Небо із ванілі застелило світ…
По небесних нивах… неземний політ …
Білий цвіт акацій ти тримав в руці,
Серце у любові дарував мені.
Світ безмежний, дивний…
чарував, манив…
Відривались двоє, разом від Землі…
Небо із ванілі закружило нас,
Ніби невагомість… зупинився час…
Очі відбивали дзеркала душі,
Думали, що разом будемо завжди.
Думали, що вічність обвінчала нас…
Доля колисала душі, дала шанс …
Та, усе змінилось, часу млин прийшов,
Наші всі надії він перемолов.
Так чомусь буває у людей завжди,
Пам’ять залишила світлу тінь вночі…
Білий цвіт акацій, дзеркалом очей,-
Проведе у вічність, там, де був наш день.
ND💞https://i2.com.ua/прогулянка-в-чаті-життя
Надія Холод (ND)
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
