Невже це погано?

На часті розірване серце від болю,
Його заглушити не здатен ніхто.
Ми разом з тобою падаєм в прірву,
Неначе спустилися в пекло, на дно.
Ти тільки поглянь в мої очі з любов’ю
І знову щось йокне десь в глибині.
Я хвора тобою, ти хворий мною,
Ми разом з тобою залежні і що ж.
Залежні від думки, залежні від слова,
Залежні від тіла, що спокій знайшло.
Невже це погано? Я точно й не знаю,
Можливо, це – щастя, а, може, й ніщо.
Ніщо – це провал, провал, ну і що.
Anastasiia