Невпинно крокує у старість життя.
Чому у дитинство нема вороття?
Коли всі проблеми владнають батьки
І знаєш напевне що добре, що ні.
Чомусь невідомість не манить мене,
Натомість минуле нестримно зове.
Пригадую юність – теж добра пора:
Є ціль та ідеї, проектів гора.
Життя немов річка бурхлива біжить,
Вирує, кипить в невідомість спішить.
Та згодом ця річка впадає в другу,
Широку, неспішну в долині ріку.
І, хоч вітер хвилі, буває, здійма
Та того завзяття, що знав, вже нема.
Невпинно крокує у старість життя.
Чому назад, в юність нема вороття?
Світлана Сомош
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
