невпинно пАда сніг
я думаю про тебе
як ці сніжИнки
ніжно
тихо
в один бік
ти посміхаєшся мені
тільки очима
блищить ж
сліпучий білий сніг
до сліз
моїх
незамерзаючих
котигорошків
пульсує стежка
через зморшки на обличчі мому
у напрямку до губ
від мокрих-мокрих вій
що в іній стекленіють на морозі
нічого з тим
не рОблю я
бо невідривно зараз
дИвлюся на тебе
не дихаю
й завмерло серце геть моє
щоб не сполОхати тебе
бо
перше
ти
так довго
не траплялася
мені
–
наскізь
нещасному тобов
без тЕбе
тепер
як сніг
на мОю голову падЕш
тебе я обіймаю на морозі
й не можу зупинить сльозу ту
що серце
поверх вінця
залива
усім твоїм добром
теплом
тобою
але ж
тебе
нема
–
лиш
сніг
–
давно уже ти не зі мною
лиш сніг над мойов сивов головою
й лиш ти
у моїм спогаді про жизнь
усю розсипану як ці літаючі сніжинки
у всім
знаходжу
щось від тебе знову
бо ти була для мене всім
тому
й
не забуваєшся мені ти назавждИ
хоча вся решта вже давно забулась
ось знов з тобов ми йдЕмо по снігу
ти воркотИш дівочим голосом розмову про ніщо у плямах світла ліхтарів
через які ми крок за кроком просуваємось до дому твОго
він недалеко вже десь
як і смерть моя
тож жадно наостанок я ловлЮ
той урочИстий блиск твоЇх очей
і танець звабний губ що все говорять і говорять і сміються
мені
бо більш нікого з нами тут тепер нема
лиш ми
і
сніг кружляючих сніжинків
здається – то маленькі зірочкИ
падут’ з беззоряного неба долілиць
і
ми йдемО по них веселими ногами
я заговОрюю тебе словами
й твої глибокі темні очі Ночі
невпинно
пада сніг
ХРЕСТОСЛОВ 25.2.2025
