Смерте, куди приведеш мене ти, що буде після?
Розкажи, покажи, щоб спокійно було.
Буде темрява вічна, буде суд?
Чи покарають мене за те, як мені колись жилося?
Чи зустріну я спокій чи крик вічної тиші?
Чи згадають ім’я, чи забудуть усюди?
Чи слова мої згаснуть, як зірка вночі?
Чи залишаться в тіні розмов недолугих,
Без правди й мети?
Ти сама хоч знаєш, що там — у вічній імлі?
Ти сама по собі, чи полонена в чиїхось руках?
А може боїшся себе, розкажи.
Розкажи про кохання, розкажи, як ставала смутною,
Відбираючи раз за разом життя.
Чи маєш ти відповідь на всі ці питання?
Стань мені другом, знаю, зустрінемось, неодмінно зустрінемось.
Час не стоїть, живучи, йду назустріч тобі.
Ти чекаєш, ти знаєш, коли шлях мій скінчиться,
Ти знаєш все, проте мовчиш ,спостерігаєш.
Санюта
