Мене лякає невідомість,
Водночас манючи щомить.
Та як пірну — скажи, чи буде,
Чи буде через прірву міст?
Всі кажуть:
— Йой, та ти не бійся,
Як буде — так воно й буде…
Та що я зроблю з тим, що буде,
Коли ціную те, що є?
Коли боюсь, що є — втрачати,
Коли радію з тим, що є…
Та день за днем думки вирують,
Мріючи про щось іще.
Дарія Григоренко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
