Незабудки пам’яті

Минає час, весну міняє зиму...
І так по колу - все в природі плинне.
Та тільки наша заповітна мрія
Вже рік лишається для кожного незмінна.

Бо наша мрія - то одна на всіх,
Єдина, неповторна, заповітна.
Щоб знову мирним було небо голубе,
Щоб знову квітла наша Україна.

Ми мріємо, що скінчиться війна,
І знову радість буде в кожного у серці.
Навкруг замайориться квітами земля,
І знову лілії цвістимуть у озерцях...

І знову щебетанням у діброві
Веселу пісню заспіває соловейко.
Та пісня буде повною любові
До краю рідного, до рідного гніздечка.

І знову повертаються родини
Із чужини до рідного порогу.
Найбільше ж щастя для кожної людини
Відчути серцем - "я їду додому"...

Й дитинство у дітей буде щасливим,
Старенька мама вже не буде плакати повік.
Не буде плакати і наша Україна,
Бо її діти всі будуть живі.

Лиш незабудки зацвітуть весною
Як пам'ять про тяжкі часи кривавої війни...
Як пам'ять про страшну ціну свободи,
Як пам'ять про синів, що в битвах полягли.