Незабудки пам’яті

Минає час, весна зиму міняє...
І так по колу - все в природі плинне.
Та лиш найбільша мрія України
Вже рік лишається для кожного незмінна.

Бо наша мрія - то одна на всіх,
Єдина, неповторна, заповітна.
Щоб знову мирним було небо голубе,
Щоб знову наша Україна квітла.

Ми мріємо, що скінчиться війна,
І знову радість буде в кожного на серці.
Навкруг замайориться квітами земля,
І знову лілії цвістимуть у озерцях...

І знову щебетанням у діброві
Веселу пісню заспіває соловейко.
Та пісня буде повною любові
До краю рідного, до рідного гніздечка.

І знову повертаються родини
Із чужини до рідного порогу.
Найбільше ж щастя для кожної людини
Відчути серцем - "я їду додому"...

Й дитинство у дітей буде щасливим,
Старенька мама вже не буде плакати повік.
Не буде плакати і наша Україна,
Бо її діти всі будуть живі.

Лиш незабудки зацвітуть весною
Як пам'ять про тяжкі часи війни,
Як пам'ять про наш біль та цінність перемоги,
Як пам'ять про синів, що в битві за свободу полягли...