Незвіданий Всесвіт.
Чарує красою у плині віків і в тандемі зірок.
Господь усіх кличе іти за собою.
Ісус подає нам урок…
Власний крок…
Стежина терниста.
І гостре каміння зустрінеш не раз на стежині своїй…
Лиш не зупиняйся …
Усе своє вміння візьми й доклади,
і пройди,
і зумій…
Не дай в своїм серці засісти зневірі…
Не дай розростись їй в колючий будяк…
Не думай: хай буде як хоче…
як всюди…
Не смій,
не кажи: нехай буде будь-як…
Ти віру впусти.
Ти зроби їй дорогу у серце,
у душу,
у свої думки.
Бо з вірою злившись, ти все подолаєш.
Лиш з нею ти зможеш усе перейти.
Нехай заживе в тобі віра у Бога.
Нехай вкоріниться у твоїй душі.
Ти серце відкрий …
Й розіб’ється тривога.
Й побачиш тоді ти, що вже на межі.
І кроку не дасть …
щоб звалитись у прірву.
Ти будеш боротись …
І кожний твій крок тебе підносити ме ,
В пекучую вирву ти вже не впадеш.
Ти підеш до зірок…..
Любов Колодій
