Слава Україні!
Сказав він змучено,проте незламно,
Героям слава кричав так гідно наш народ.
Завжди хотіли ті кацапи так незграбно,
Поневолити,заполонити наче зброд.
З покон віку ми страждали,
Всі наші предки,бідні люди ті.
Нікому ще ми шансу не давали,
Вони не змусять нас схилитись в каятті.
Завше було так,воно є зло прокляте,
Не схаменеться вже ніяк.
Це нелюд що змусив нас повстати,
Повстати проти зла,хіба не так?
Люди оговтайтесь,ті що повтікали,
Невже ми заслужили це для нас?
Для наших всіх дітей,замучених катами,
Обличчя яких закарбувалися в памяті у нас.
Не прогинайтесь браття й сестри,
Не заслужив наш рід такої долі.
Із гідністю майбутні маніфести,
Будуть проводити на знак сильної болі.
Болі.Що переніс наш весь народ,
Що так давно зїдала з середини.
Душі.Що зверху дивляться на зброд,
Чекають кожного у домовині…
Максим Везденко
