Старий Дніпро реве і знов лютує,
То клятий біс-москаль мордує.
В нічному місті знов сирена завиває,
Дитя до себе у підвалі мати пригортає.
Сполохані маленькі оченята
Від лютого не бачать свого тата,
Бо він Герой, боронить наш спокій,
Страшенно стомлений, але тримає бій.
У пікселях в кишені біля серця оберіг,
Читає лист від доні, сльози стримати не зміг:
"За тебе дорогенький я молитвочку скажу,
Здоров’я й сили в Бога я для тебе попрошу…"
Ні темрява, ні холод цим Героям не страшні,
Бо кров кипить від ненависті й люті
За сльози й крик невинного дитяти уві сні,
За рук тремтіння кожного відчуті.
Ми віру в перемогу будем мужньо берегти,
Весна прийде квітуча і красива.
Загоїмо рани, зацвітуть сади,
Обпечену землю змиє злива.
І у садок вишневий коло хати
Не ступить більше чобіт ката,
Залізний звір його у полі догорає,
Спасенний ворог той, який тікає.
Ми духом стали ще сильніші,
Зі сталі меч гартований тримає Мати.
Ми на своїй землі, тому найсміливіші,
Бо волю у народу нікому не забрати.
Альона Стаднійчук
