Незнайомка

В якій мелодії тонути?
Меланхолійній чи не дуже…
Чи віршам руку простягнути
І їхати в сльозах калюжі.
Можливо, я, не мав би права,
Та й як би мав, то досі сумно,
Вона ж була така яскрава,
Але мій погляд надто шумно
Витріщався… я бачив шрами,
Я бачив сотні на руці,
Від тих очей прийти до тями
Не допомогли би і митці.
А шрами, їдкі , ще й глибокі,
Було питання лиш: чому?
Чому ті очі синьоокі
Взяли на себе цю вину?
Можливо, тато був нечесний,
Чи мати з розуму звела,
Чи якийсь парубок почесний
Спалив серденько аж до тла?
Можливо, внутрішній був ворог,
Казав: ти не достатня, ні,
З тобою в світі є лиш морок,
От скільки кращих є на тлі!
Можливо, все… та ще й одразу,
Згубили очі океану,
Лиш ріки глибшали щоразу,
Очі тонули в них останні.
Isa