Іду додому, тиша навкруги,
Пригнічена, в думках — самі шляхи.
Та раптом звук — мотор і теплий гул,
Сигнал короткий, наче дотик губ.
Озираюсь — нікого, тільки я.
А може, це була проста гра?
А може, знак? А може, просто "привіт"?
У серці — спалах, у думках — мільйон літ.
Хочу підійти, сказати: "Привіт,
Твій мотоцикл — як цілий мій світ".
Але стою, мовчу, тримаю страх,
Бо хто ж так робить у буденних днях?
Останній друг
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
