Мій перший крик,як крик душі,
Мій перший крок,як на межі.
То вниз,то вверх,то знову вниз,
Згорають дні,неначе хмиз.
А я все йду,вперед-назад,
І не завжди життя,як сад.
Думки чіпляють за світи,
Куди іти,куди іти?
Маю потребу зупинитись,
Джерельної води напитись.
І знов дорога в далечінь,
Покликала із сновидінь.
У кожного із нас історія своя,
Не сплутати нізащо,де моя,а де твоя.
Кінець лише один,крізь темні коридори,
А там сюрприз у ящику Пандори.
Рута(Олена Рибенко)
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
