Перелякане сонце зрідка виходить з-за хмар,
Схарапуджений місяць сховав свої роги в безодню,
Втекли зорі від палаючих в небі примар –
Тишу ворог порушив в природі Господню.
І немає кінця їх триклятим крилатим ракетам,
Траєкторія смерть блискавичну на землю несе,
У глибинних келіях навіть страшно й аскетам,
Невблаганно смерчем убиває живе вона все.
Лиш звитяги вкраїнців не зможе убити крилата,
Дух нескорених предків славетних живий,
За убитих катами буде кара небесна й відплата,
На землі нашій, враже, для себе могилу ти рий.
І затям, що вкраїнець не ішов ні на кого з мечем,
Але міцно держави тримав і трима оборону,
І старі, і малі стали поруч єдиним плечем,
Щоби збити з іуди монаршу криваву корону.
І заграють вже скоро переможно цимбали й бандури,
Із блакиті небесної сонце землю зігріє теплом,
Сльози висушить й зболені душі зцілить від зажури,
А весна вкриє рани землі тим цілющим зелом.
М_А_Л_Ь_В_А &Валентина Пошкурлат
