чи то милість божа спустилася з небес
чи то ти так посміхнулася, наче восьма із чудес
може то уже мені здається так,
чи то покарання, чи то знак,
не знайду я відповіді, мабуть,
твоя посмішка так вабить,
вона ясна як ті вишні, що цвітуть,
вона рясна і уже така прекрасна,
і підійти вже боязно,
краще вже стояти мовчазно
уста твої неначе мак, блискочуть так яскраво, виразно
та для тебе я чужак, можу не підходить вже бо пізно
краще вже піду додому, що далі буде невідомо,
кохаю я тебе роки, та ніяк вже не спитаю вашої руки,
віддавай вже, віддавай її другому, бо не можу вимовити слово
віддавай себе, віддавай ти, раз вже не наважився я підійти
Федько Хмільник
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
