"Кохання не буває!" –
Кричить хлопчина в мікрофон.
Шепіт брехні в душі лунає,
В кишені заздвонить айфон.
Він візьме слухавку ураз,
Не думаючи закричить.
Почувши лезо слів напоказ,
Впаде сльоза, вона мовчить.
Він ще раз грубо запитає,
Неначе в пеклі чорт бридкий.
"Я захворіла… -тихо пролунає –
І висновок дали страшний!
Я знаю зараз ти у справах,
Але послухай, що скажу!
Згадаймо наше літо в травах,
І ця розмова дежавю…
Тоді уперше душу відчинила,
А ти мене поцілував…
Я завжди почуття у серці хоронила,
А ти цих слів очікував.
Період наш, він був прекрасний,
Ти все кричав: "Не відступлю!"
Закінчився роман у нас короткочасний,
Усе одно тебе люблю!!!
Маневри відкладати у шухляду,
І не соромся друзів-гультіпак!
Мала, казав, я для медичного розгляду,
Але у мене знайшли рак!"
Не встиг сказати він нічого,
Зв’язок миттєво обірвала.
Всередині занило в нього,
І ще дзвінок, вона не взяла…
Хотів знайти її і бути поруч,
Хлопчина теж не розлюбив!
Але усе, що мав при собі білий обруч,
Який коханій так надіти і не встиг…
Олександра(_Alex.aaa_virshi_)
