Не була я раніше "нацистом"

Не була я раніше "нацистом"
Не тримала на інших зла,
Але раптом усе змінилося,
Чорнота по душі проповзла.
Розтоптала мою доброту,
Й поселила огиду одну.
Та не всіх вона охопила
Лише навпіл всіх поділила.
Не чіпала добрих та світлих
Ненавиділа лиш непривітних,
Злих, упертих, дурних крадіїв.
Тих ненависних шахраїв…
Вони вдерлися на світанні
Не дали навіть хвильку прощання.
Розтрощили все й зруйнували,
Щоб імперію збудувати.
Їм не жаль було ні дітей,
Ні похилого віку людей.
Повбивали й розграбували
Тих що проти був – катували.
Так, можливо й колись,
Ми як браття разом ужились.
Але то була лиш омана,
Був початок лихого обману.
Цей сусідський табун баранів
Від свого пастуха шаленів.
Вірили кожному його слову,
Тому вигадав він їм промову;
Розказав що ми, то нацисти,
Що живе у нас сила нечиста.
Та орава не знаючи діла,
Полем бою країну зробила,
Тепер плачуться пастуху,
Що немає в них пороху.
Що пішли всі на скотобійню,
І що добривом стали корінню.
Може раніше мені було б шкода
Але зараз – здохла б вся та порода.
Не була я раніше "нацистом"
Не тримала на інших зла,
Але раптом усе змінилося
І у нас очі відкрилися…

Поліщук Ірина