Не для війни я ростила синів,
А для любові плекала я дочок.
Але плюнрувать мою землю посмів
“Добрий” сусід, який знищити хоче
Все, що я маю: і села й міста
Та найжахливіше – діток рідненьких,
Кровинок моїх, я ж без них сирота,
Прожити не може без діточок ненька.
Вони захищають мене й бережуть,
За них я молюся Богу уклінно,
Щоби повертались туди, де їх ждуть
Із Перемогою всі неодмінно.
А я. їхня мати зустріну дітей,
Знаменом горну всіх жовто-синім.
Покотяться радості сльози з очей.
Як миру діждуся я – УКРАЇНА.
2024 р.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
